Для того, щоб автомобіль прослужив довго і виглядав добре необхідно правильно доглядати за ним, вчасно очищати від бруду і мити. Для догляду за автомобілем однієї води недостатньо, потрібно використовувати автокосметику. Вона включає: миючі, поліруючі, чистячі, захисні засоби.

1. Миючі засоби

Спочатку застосовують автошампунь. Вони бувають двох видів: готовий до застосування та концентрований. За допомогою автошампуню видаляються забруднення з поверхні кузова автомобіля. До складу цього засобу входять спеціальні інгредієнти, які не тільки очищають кузов від бруду, а й надають йому первісного блиску.

При сильному забрудненні використовують шампунь-очисник, він дає густішу піну та очищає складні забруднення, такі як сліди від комах та смола. У своєму складі цей засіб має компоненти, що полірують, які надають автомобілю блиск.

2. Поліролі

Наступним етапом догляду за кузовом машини є полірування спеціальними поліролями. Ці засоби призначені для того, щоб заповнювати собою мікротріщини та подряпини лакофарбового покриття.

Поліролі бувають: рідкі, тверді, у вигляді крему та аерозолі. За складом із воску та синтетичні. З воску дешевші, але й змиваються швидше, синтетичні дорожчі, ефект тримається довше.

Для хромованих деталей також використовується спеціальний засіб. Полірувальні пасти повертають хромованим деталям блиск, захищають їх від корозії.

Щоб очистити скляні поверхні від забруднень, використовують очищувачі скла, вони містять нашатирний спирт, при попаданні на поверхню машини можуть зіпсувати фарбу, при використанні необхідно бути акуратним.

Для того, щоб автомобіль прослужив довго, необхідно доглядати і мити не тільки кузов, а й обов'язково двигун.

Якщо його регулярно не мити, то можуть статися такі неприємності як перегрів двигуна, швидше зношуються деталі, може початися корозія. Також можуть відбутися порушення у системі запалення. Якщо трапиться якась поломка, то у брудному двигуні дуже складно визначити де саме. Мотор може просто спалахнути, якщо його давно не мили і він весь у маслі.

3. Засоби для чищення

Очисників для двигуна існує безліч, це аерозолі, тригери та піна.

Найбільш зручні у використанні аерозолі, вони ефективні та легко застосовуються. При розпорошенні утворюють густу піну і легко очищають забруднення.

Тригери менш зручні, доведеться розпорошувати вручну.

Піна наноситься на деталі двигуна ганчірками та губками, що теж не дуже зручно.

Для миття двигуна автомобіля слід купувати очищувачі саме для цієї функції. Не можна використовувати прості автошампуні, тому що в них є агресивні реагенти, які можуть пошкодити деталі.

Досвідчені автолюбителі рекомендують для цієї мети купувати дорожчий очисник, тому що витрата менша, а ефективність вища.

Вибираючи засіб для очищення двигуна, потрібно керуватися такими параметрами: який тип засобу (аерозоль, тригер, піна); чи безпечні вони для гуми та пластику; наскільки ефективні (очисник повинен добре видаляти олію, жир, мастило, бруд); безпека для людини, наскільки прості у використанні,

Не менш важливим є догляд за салоном автомобіля. Доглядати салон необхідно починати з першого ж місяця експлуатації автомобіля, незалежно від того з якого матеріалу він зроблений. При неправильному догляді оббивка може швидко втратити свій вигляд і стати непридатною.

Оббивка салону з тканини збирає багато пилу, що дуже шкідливо для здоров'я.

Тому автовласнику необхідний пилосос із різними насадками. Потрібно якнайчастіше пилососити, і тоді оббивка довго виглядатиме добре.

Крім того кілька разів на місяць потрібно проводити вологе очищення тканинних поверхонь салону.

Не можна економити як автокосметики. Купувати автошампуні, поліролі, просочення та інші засоби підходжу за салоном потрібно у спеціалізованих магазинах. Купуйте автохімію відомих брендів.

Уважно читайте склад очисників, будь-які агресивні компоненти (ацетон, гас, кислоти, хлор) можуть необоротно зіпсувати салон автомобіля.

Не користуйтеся для очищення тканинних оббивок металевими щітками і губками, для цього існують спеціальні засоби для виведення плям і пінні аерозолі. Вони м'яко та ефективно позбавляють текстиль від сильних забруднень.

Салони зі шкірозамінника також потребують регулярного очищення. Його так само як і тканинний необхідно регулярно пилососити щіткою з м'якою щетиною.

Мити салон з екошкіри можна нейтральними миючими засобами. Не застосовувати очищувачі, що містять ацетон, хлор, хімічні розчинники. Витирати насухо лише м'якою тканиною.

Для того, щоб зменшити осідання пилу, потрібно обробити салон спеціальним кондиціонером для шкірозамінника.

Повертають екошкірі початковий вид кондиціонери з силікону та парафіну.

Шкіряні салони автомобілів найдорожчі і вимагають уважнішого догляду.

Очищати від пилу шкіряну оббивку салону потрібно за допомогою пилососу та м'якої ганчірки.

Особливості ремонту сколів на лобовому склі автомобіля

Сколи і тріщини на лобовому склі є досить поширеним явищем, виникнення якого практично ніяк не залежить від самого водія або його професіоналізму. Найчастіше подібні ситуації відбуваються через неякісне дорожнє покриття, коли частинки щебеню у вигляді дрібних каменів вилітають з-під коліс автомобіля, що йде попереду. Залежно від масштабу пошкодження проводиться заміна автоскла або його ремонт.

Причини, що спонукають до термінового ремонту

Залежно від розмірів пошкодження лобового скла, необхідно проводити негайний ремонт сколів та тріщин на лобовому склі, інакше наслідки можуть бути такими:

• Поступове поширення тріщини, яка заповнюватиме все більшу площу лобового скла. Це може призвести не тільки до зниження огляду дороги водію, а й пасажира, який бере безпосередню участь у русі автомобіля;

• Миттєве утворення масштабної лопини на лобовому склі, що може призвести не тільки до його заміни, але також і до утворення ДТП, наражаючи на здоров'я та життя всіх пасажирів автомобіля;

• Утворення тріщини та виліт лобового скла від раптового наїзду на перешкоду або попадання коліс у вибоїну, що також загрожує здоров'ю всім учасникам руху, причому не лише пошкодженого автомобіля.

Процес ремонту сколів та тріщин на лобовому склі

У більшості випадків у ремонті лобового скла застосовують фотополімер, який здатний відновити до 85% вихідного стану скла. Ця послуга досить поширена, представляючи повноправну альтернативу заміні лобового скла, але з більшою економією коштів. Принцип дії полягає в наступному:

• Пошкоджена ділянка скла обробляється миючим розчином і піддається знежиренню;

• Зняття напруги скола – для цього за допомогою спеціалізованого дриля для скла свердляться кілька отворів навколо пошкодженої ділянки;

• Знову відбувається знежирення ділянки, після чого висвердлюється все місце тріщини завглибшки не більше середини скла. Як правило, пошкодження не переходить плівку, що склеює, залишаючи внутрішню частину скла неушкодженою;

• Висвердлене місце заповнюється фотополімерною речовиною. Неприпустиме утворення бульбашок;

• Після висихання фотополімеру, видаляють його надлишки з країв пошкодженої ділянки.

Технологія не становить складнощів, якщо мати певний досвід у цій сфері. У будь-якому випадку навіть незначні сколи і тріщини необхідно ремонтувати якнайшвидше.

Справна ходова частина – запорука безпеки

Від того, чи все працює в ходовій частині автомобіля, залежить безпека водіїв і пасажирів. Досвідчені автомобілісти знають, що справність та тривалий термін служби ходової залежить від своєчасно зробленого розвалу-сходження.

Проводити його рекомендують хоча б один раз на рік. У кожному місті є найкращі майстри.

Що таке розвал-сходження

Розвал-сходження – це регулювання коліс. Якщо з розвалом проблем немає, центральна площина колеса і дорожнє покриття знаходяться під правильним кутом по відношенню один до одного. Потрібно, щоб колесо було встановлено перпендикулярно дорозі та дотримувався нульового радіусу. При відхиленнях від норми він змінюватиметься. Результат неприємний: швидко зношуються шини, швидше витрачається паливо, машиною стає важче керувати.

При правильному сходження колеса абсолютно паралельні один одному. Якщо паралельність порушується, то сходження з'являються неправильні значення. Це негативно впливає на знос деталей та якість керованості автомобілем.

Наслідки неправильного розвалу-сходження

Якщо колеса відрегульовані неправильно, покришки зношуватимуться швидше. Елементи ходової також поступово почнуть руйнуватися. В результаті керувати автомобілем стане складніше, його стійкість на дорозі зменшиться.

Коли робити розвал-сходження?

Зрозуміти, що час проходити розвал-сходження, можна за станом протекторів на покришках. Якщо знос шин нерівномірний, то час рухатися у бік СТО.

Ознаки, що потрібна діагностика та розвал-сходження:

нерівномірне знос шин з однією зі сторін;

на поворотах або при розвороті шини починають верещати;

коли машина їде, чути шум тертя шин;

автомобіль хилить ліворуч або праворуч, при цьому кермо знаходиться в рівному положенні.

Якщо щось із цього почало турбувати, краще не зволікати і їхати на діагностику. Відрегулювати розвал-сходження можна лише за 15 хвилин.

Як роблять розвал-сходження

Для регулювання розвалу-сходження потрібен спеціальний стенд. Зазвичай він є у будь-якому автосервісі. Датчики нахилу вимірюють кут та відстань між точками. Інформація надходить на комп'ютер.

Важливо, щоб майстер встановив датчики правильно. Від цього залежить точність інформації. На їх підставі проводиться регулювання розвалу-сходження.

Кондиціонер у автомобілі вже перестав бути розкішшю. Вже навіть деякі бюджетні транспортні засоби у базовому оснащенні мають цей агрегат. Наприклад, таке практикують китайські автомобілебудівники. Потрібно розуміти, що охолоджувач повітря в салоні – це дуже ніжний та тендітний агрегат. Тому ставитися до нього треба дуже дбайливо, постійно робити огляди та діагностувати несправності.

Якщо цього не робити, то автокондиціонер вийде з ладу раніше за визначений термін. Справа в тому, що на відміну від звичайної домашньої кліматичної установки, тут немає паяних або зварених вузлів. Усі з'єднання виконані за допомогою різьбових елементів. Вони, як би міцно їх не зволікали, в процесі експлуатації розкручуються. Це призводить до розгерметизації системи та виходу фреону з камери кондиціонера.

Якщо це сталося, то буде потрібно заправлення автокондиціонерів у Києві. Адже в іншому випадку система не охолоджуватиме повітря всередині салону авто. Але навіть якщо повної розгерметизації не відбулося, то може з'явитися невеликий витік. Тому перед початком сезону найкраще зробити діагностику кондиціонера, перевіривши тиск газу. Якщо воно знизилося, слід трохи додати.

Зі зниженим тиском у системі кондиціонер працюватиме гірше. Йому потрібно більше часу на те, щоб зробити прохолоду в салоні. Це може призвести до перегріву компресора і наступного виходу його з ладу. Так що якщо автомобіліст помітив, що система працює не дуже добре, слід звернутися до фахівців.

Зараз ремонт автокондиціонерів роблять багато фірм, але не всі роблять це професійно та якісно. Адже якщо допустити недосвідченого ремонтника до такого складного агрегату, він може лише нашкодити. Багато людей вважають, що заправка кондиціонера – це звичайна справа, але це не так. Все потрібно робити чітко за інструкцією, дотримуючись технології, і домагатися необхідних параметрів.

Ремонт кондиціонерів буде не складним і не дорогим, якщо робити його вчасно. Якщо помітити несправність на ранніх стадіях, коли вона ще не призвела до серйозних наслідків, зробити це буде дуже просто. А щоб своєчасно виявляти проблеми, слід проводити огляди даного агрегату. Робити це слід при кожному відвідуванні автомобільної майстерні, а також перед початком та по закінченні літнього сезону.

Як проводиться діагностика та ремонт автоматичної коробки передач

На більшості сучасних транспортних засобів встановлюється автоматична коробка передач. Її технології постійно розвиваються, стає дедалі більше електронних елементів. Через це виникають проблеми із ремонтом даної конструкції. Розібратися самостійно, як із звичною механічною коробкою, вже не вийде. Тому при виявленні поломок слід відразу надсилати свій транспортний засіб до фахівців.

Найпоширенішою проблемою з автоматичними коробками є збій під час перемикання передач. Його називають «ковзанням». Тобто при зростанні оборотів двигуна передачі перемикаються із запізненням. І виходить, що автомобіль постійно їздить на підвищених обертах.

Насамперед перевіряють олію. Часто саме поганий стан мастил стає причиною даної проблеми, і її заміна повністю усуває «ковзання».

Щоб визначити, в якому стані знаходиться олія, проводяться такі дії. Спочатку мастильна рідина підігрівається. Для цього автомобіль має проїхати близько 10 кілометрів. Після цього двигун вимикається, а рукоятка коробки встановлюється на рівні датчика гальма стоянки. Далі з коробки згвинчуються всі кріплення, і знімається передня кришка. Після цього можна оцінювати стан олії. У ньому не повинно бути будь-яких домішок. Рідина повинна мати червоний колір. Якщо вона біла, значить проблема з трансмісійним кулером, і змішується трансмісійна рідина, що охолоджує. В цьому випадку необхідно міняти кулер.

Сучасні автоматичні коробки мають електронну систему керування. Вона потребує періодичної діагностики за допомогою комп'ютера. Він приймає сигнали з датчиків коробки, і ця інформація обробляється у спеціальній програмі. Далі на моніторі комп'ютера відображається інформація про наявність збоїв.

У цій комп'ютерній програмі забиті всі стандартні значення, які повинні мати автоматичну коробку передач. Якщо є якісь відхилення, то про них відразу стає відомо. Далі фахівець вирішує, як усунути несправність. Такими комп'ютерами обладнано багато сучасних сервісних центрів. Але вони різняться за можливостями. Найкраще використовувати обладнання, яке випускає той самий виробник, що виробляє АКПП.

Переваги турбонагнітачів

Вперше турбонагнітач з'явився на авіаційних двигунах ще в 20-ті роки минулого століття. Значно пізніше їх почали використовувати і на автомобільних двигунах, а останні кілька років вони набули всілякої популярності і впевнено витісняють з-під капотів автомобілів традиційні атмосферні мотори. Чим викликане таке стрімке зростання популярності? Насамперед масою переваг.

У процесі роботи турбонагнітач використовує енергію відпрацьованих газів, тобто ту енергію, яка у звичайних двигунах просто марно втрачається. Як результат, на відміну від турбокомпресорів, нагнітач практично не використовує потужність самого двигуна, споживаючи не більше 1,5% від енергії, що виробляється. Докладніше познайомитися з особливостями конструкції турбонагнітачів можна на різних сайтах в інтернеті.

До основних переваг агрегату ставляться:

• Підвищена потужність силового агрегату. У середньому за рахунок використання нагнітача є можливість на 40% збільшити потужність двигуна без збільшення показників об'єму циліндрів.

• Підвищена економічність. Для двигунів внутрішнього згоряння характерно низьке ККД, при якому значний обсяг енергії витрачається в процесі тертя, при цьому чим більше об'єм двигуна, тим більше такі втрати. Використання турбіни дозволяє отримати необхідну потужність у меншому обсязі, а отже, і скоротити розмір теплових втрат, підвищуючи економічність. Крім того, двигун меншого об'єму має меншу вагу.

• Висотність роботи. Турбовані двигуни зберігають стабільність роботи на високій висоті, коли розряджене повітря починає негативно впливати на працездатність атмосферних двигунів.

Найбільш широке поширення турбокомпресори набули у дизельному двигунобудуванні, оскільки останні в силу своїх конструктивних особливостей втрачають до 40% енергії через вихлопну систему. Встановлений турбонагнітач дозволяє використовувати цю енергію з користю, скорочуючи загальний розмір енерговтрат.

Звичайно, що турбіни не позбавлені й недоліків, але інженери поступово знаходять способи боротьби з ними. Наприклад, недостатня швидкість реакції машини на роботу педаллю газу при низьких оборотах двигуна значною мірою нівелюється за рахунок використання так званої схеми bi-turbo, коли одночасно використовується дві турбіни.

У будь-якому транспортному засобі важливо стежити за системою охолодження двигуна. Вона сприяє підтримці допустимої температури за допомогою спеціальної рідини. Для того щоб система охолодження працювала правильно, її треба періодично промивати. Інакше автомобіль почне споживати більше пального. А коли засмічення стане серйозним, двигун перегріватиметься. Плюс до цього, радіатор може вийти з ладу і знадобиться його заміна чи ремонт.

Промивати радіатор зручніше у теплу пору року. Спочатку треба злити з нього охолодну рідину. Це допоможе оцінити ступінь забруднення та вирішити, яким способом потрібно проводити очищення.

Якщо у злитій рідині бруд не виявляється неозброєним оком, систему можна промити дистильованою водою. Для цього в радіатор наливається вода та заводиться двигун. Через 20 хвилин роботи на неодружених оборотах вода зливається. Після цього знову заливається чиста вода та процедура повторюється. Радіатор можна вважати промитим, якщо після роботи двигуна вода з нього виходить чиста.

Якщо в злитій охолодній рідині виявлено накип, вода не допоможе. Для очищення такого забруднення потрібний слабокислий розчин. Його можна зробити на основі каустичної соди, оцту чи молочної кислоти. Але при створенні розчину важливо не переборщити з кислотою, так як це може призвести до псування пластикових та гумових елементів. Принцип промивки той самий, що у випадку з водою, але слабокислий розчин не зливається відразу після вимкнення двигуна, а залишається на дві години. Коли очищення завершено, радіатор промивають один раз дистильованою водою.

За бажання промивати систему охолодження двигуна можна спеціальними рідинами. Вони працюють набагато ефективніше за перераховані засоби, при цьому безпечні для всіх елементів. До складу таких рідин входять різні компоненти потрібної концентрації. Технологія промивання такою хімією аналогічна перерахованим способам. І також як при використанні слабокислого розчину на завершення потрібно зробити одну промивку водою.

Крім забруднення всередині радіатора необхідно звертати увагу на зовнішній бруд. Пух, пил та інші частинки можуть завдати шкоди системі та вивести її з ладу. Тому з радіатора треба обов'язково зчищати видимий бруд. Це можна зробити за допомогою продування або води.

Дощ, сніг та дорога. Три різні слова, але вони бувають дуже пов'язані між собою. Це зрозуміє кожен водій, який хоч раз стикався з проблемою водіння в негоду. Є кілька важливих порад, яких потрібно дотримуватися за такої ситуації. Пам'ятайте, що на сайті https://standardoil.com.ua/avtoshini-uk/ є великий вибір шин, який допоможе вам освоїти керування автомобілем в таких умовах.

Розглянемо докладніше

Відомо, що однією з основних складнощів при водінні автомобіля вважається вміння правильно їздити мокрими та слизькими дорогами. Це значно зменшує ризик виникнення аварій за несприятливих погодних умов. Навчити вас правильно діяти на мокрій дорозі може лише інструктор з водіння.

Не секрет, що під час дощу ускладнюється рух та видимість, а огляд стають обмеженими, дорога стає вологою, місцями з'являється бруд, через який сильно збільшує шлях під час гальмування. Найчастіше це виникає у місцях з'єднання асфальтованої дороги та другорядних непокритих доріг.

Мокра бруд летить з-під коліс на скло автомобіля, його фари та сигнальні вогні. Через це видимість для водія сильно погіршується. Обов'язково слід пам'ятати, що треба по кілька разів на день очищати скло та фари, габарити, стоп-сигнали, катафоти та номери. Особливо це необхідно робити це у темний час доби, щоб увімкнені освітлювальні прилади могли нормально функціонувати.

Підготуйтеся до дороги

Якщо ви зібралися в дорогу, а на вулиці стоїть негода, перевірте щітки для очищення скла. Склоочисник треба одразу включити на потрібний режим, щоб одразу здійснювати очищення та змивання бруду зі скла. Адже від чистоти скла залежить те, чи зможете ви правильно оцінити ситуацію на дорозі та вчасно зреагувати.

Найбільшу небезпеку та складні умови пересування становить сніг, що падає, який значно погіршує видимість. За автомобілем утворюється шлейф зі снігу, а він приховує і габаритні вогні, і стоп-сигнали. Для безпеки життя, свого і пасажирів, водій повинен дотримуватися дистанції з автомобілем, що йде попереду, зробивши її мінімум вдвічі більше, ніж зазвичай.

Щільний сніг у мороз не такий страшний, тому що має кращу властивість зчеплення, ніж під час ожеледиці. При русі по ділянках, які регулярно очищаються, іноді зустрічаються замети. Їх краще проїжджати, не зменшуючи і не додаючи швидкості.

Крім того, коли ви проїхали глибокою сніговою колією або подолали ділянку зі сніговим заметом, перевірте місце під крилами машини. Під ними може накопичитися багато снігу, який при русі може стати на заваді при повороті, і взагалі ускладнити керування машиною.

Обов'язково звертати увагу і на забрудненість бічного скла та дзеркал. Якщо вони не очищені, це може погіршити оглядовість, водій може не побачити перешкод збоку або машину, яка піде на обгін.

Не можна забувати і про те, що пішоходи в негоду поспішають і часто неуважно ставляться до машин. Щоб не трапилося нещастя, потрібно їхати зі зниженою швидкістю і виявляти велику обачність, уважність та обережність.

Прийміть основні запобіжні заходи

Як тільки почався дощ – знижуйте швидкість;

Обов'язково вмикайте габаритні вогні або ближнє світло;

Уважно дивіться на автомобіль, що йде попереду;

Щоб не запотіли шибки, закривайте вікна і вмикайте вентиляцію.

Чим небезпечна злива

Під час зливи транспорт, що йде попереду, знижує видимість водію позаду себе тим, що з-під його коліс викидається мокрий бруд, що забиває скло. А це небезпечно, оскільки спричиняє можливе зіткнення.

Цього можна уникнути, якщо:

Дотримуватись безпечної дистанції між автомобілями;

Включити склоомивачі та двірники у безперервний режим;

Перевірити, чи є рідина у бачку омивача;

Уникати різких, невиправданих та небезпечних маневрів та поворотів.

Як уберегти себе при русі по калюжах на дорогах

Небезпечні для руху калюжі, що утворилися після тривалої зливи. Особливо на дорогах, вкритих опалим листям! Тут треба бути особливо уважним.

При їзді по калюжах пам'ятайте, що рух по них схожий на рух по льоду;

Побачивши велику калюжу в першу чергу знижуйте швидкість;

При наїзді на калюжу не випускайте з рук керма і тримайте його якомога рівніше;

Коли ви в'їхали у воду, не гальмуйте та не робіть різких маневрів;

В'їжджати і виїжджати з калюж треба прямо поставлених колесах;

Потрібно включити знижену передачу перед тим, як в'їжджати в калюжу.

Дотримуйтесь обережності та будьте уважнішими! Від цього залежить ваше життя та життя оточуючих!

Кожен автовласник хоч раз замислювався про тюнінг вихлопної системи. Один із найпростіших і доступних способів змінити звук і навіть трохи покращити характеристики двигуна – встановлення спеціальних насадок на глушник. Але чи справді вони працюють, чи це просто «косметика»? Давайте розберемося.

Для чого потрібні насадки на глушник?

Насадки на глушник виконують кілька функцій:

Зміна звуку вихлопу – одні роблять його агресивнішим, інші, навпаки, приглушають.

Візуальний тюнінг – хромовані, карбонові чи алюмінієві насадки надають автомобілю спортивного вигляду.

Мінімальний вплив на вихлопну систему – деякі моделі можуть трохи покращити продування, знизивши зворотний тиск.

Проте чи всі насадки однаково корисні. Деякі дешеві варіанти можуть погіршити роботу вихлопної системи, створюючи зайвий опір.

Види насадок та їх ефект

1. Звукові насадки (резонатори)

Такі моделі змінюють тональність вихлопу, роблячи його глибшим або тихішим. Наприклад, насадки з перфорацією створюють ефект спортивного реву, але без кардинального втручання в систему.

2. Збільшуючі діаметр вихлопу

Широкі насадки візуально роблять вихлопну трубу більше, що є популярним серед любителів агресивного дизайну. Однак, якщо діаметр занадто великий, це може призвести до втрати потужності на низьких обертах.

3. Насадки з ефектом прямотоку

Деякі виробники пропонують насадки, що імітують прямоточну систему. Вони трохи покращують відведення газів, але реальний приріст потужності (якщо й є) становитиме не більше 2-3%.

4. Декоративні насадки (світлодіодні, кольорові)

Чисто естетичний тюнінг – такі насадки підсвічуються чи мають нестандартний колір (синій, червоний, чорний матовий). На роботу двигуна вони впливають.

Міфи та реальність

Міф: «Насадка додасть 10% потужності»

Реальність: Максимум 1-3%, і то при ідеально підібраному діаметрі та конструкції.

Міф: «Будь-яка насадка зіпсує двигун»

Реальність: Тільки якщо вона перекриває потік вихлопних газів або з неякісного матеріалу (наприклад, швидко прогоряє).

Міф: «Чим голосніше насадка, тим краще динаміка»

Реальність: Гучність ≠ потужність. Іноді зайвий шум – це просто погана акустика вихлопу.

Як вибрати насадку?

Визначте ціль – звук, зовнішній вигляд або невеликий тюнінг.

Перевірте сумісність із діаметром вашої вихлопної труби.

Вибирайте якісні матеріали – нержавіюча сталь, алюміній, карбон.

Уникайте дешевих підробок – вони можуть тріснути чи оплавитись.

Висновок

Насадки на глушник - це скоріше елемент стилю, ніж серйозний тюнінг. Вони можуть змінити звук та зовнішній вигляд авто, але не чекайте від них чудес. Якщо хочеться реального збільшення потужності, краще розглянути повноцінний апгрейд вихлопної системи.

Ви ставили насадки на глушник? Який ефект помітили? Діліться у коментарях!

Одним із базових критеріїв відмінності моторних масел є їхня «синтетичність». За цим критерієм загальноприйнято розподіл олій на три категорії: мінеральне, напівсинтетичне та синтетичне. Непрямо категорію олії можна визначити за її в'язкістю, проте, залежно від сфери застосування олії, можуть виникати нюанси. Так, скажімо, вантажні мастила «класичної» для легкомоторної напівсинтетики в'язкості 10W-40 нерідко є синтетичними продуктами.

У чому відмінність синтетичної моторної олії від напівсинтетичної та мінеральної?

Простими словами, чим синтетичнішим є масло, тим «сильніша» у нього база і пакет присадок, тим стабільнішими його характеристиками, краще захисні та низькотемпературні властивості. Але такі характеристики синтетичних масел беруться не власними силами, а випливають із властивостей і характеристик базових масел — основного базового компонента виробництва готових товарних масел. Однією з найважливіших характеристик базових масел є індекс в'язкості (VI - viscosity index), що характеризує стабільність в'язкості олії в залежності від температури. Чим ВЕРХ вище, тим термостабільніше масло, тим менше зміна його в'язкості.

Типи базових олій

Базові олії, згідно із загальноприйнятою класифікацією API, діляться на 5 основних груп. Олії першої, другої та третьої груп виробляються з нафти, четвертої та п'ятої - є хімічно-синтезованими. До синтетичних відносяться масла 3, 4 та 5 груп.

Група 1: мінеральні олії, що містять менше 90% граничних вуглеводнів та мають індекс в'язкості в районі 90.

Група 2: мінеральні олії зі збільшеною кількістю граничних вуглеводнів та індексом в'язкості близько 100.

Група 3: мінеральні олії, що зазнали процесу каталітичного гідрокрекінгу. Мають у складі більше 90% граничних вуглеводнів і мають індекс в'язкості близько 140-150.

Група 4: повністю синтетичні базові олії на основі поліальфаолефінів (ПАТ) з індексом в'язкості близько 130.

Група 5: повністю синтетичні базові олії, які за тими чи іншими властивостями не потрапили до попередніх груп. У цю групу входять базові олії з урахуванням ефірів, складних спиртів тощо.

Мінеральні масла отримують в результаті глибокого очищення нафти, вони мають стабільні характеристики, хороші змащувальні властивості і мають високу розчинність присадок. Проте мінеральні олії мають невисоку термостабільність, які характеристики дуже залежить від температури.

Напівсинтетичні, частково-синтетичні олії — це, за своєю суттю, мінеральні олії, експлуатаційні властивості яких були покращені шляхом додавання до тридцяти відсотків синтетичних олій третьої чи, що значно рідше, четвертої групи.

Гідрорекінгові олії третьої групи відносяться до синтетичних олій, хоча і виробляються з нафти. У процесі каталітичного гідрокрекінгу базові мінеральні олії піддаються ряду хімічних реакцій, що істотно змінюють молекулярну структуру олії та її властивості. В результаті хімічного впливу з мінеральної олії видаляються сполуки азоту та сірки, випрямляється та очищається його молекулярна решітка. В результаті зміни молекулярної структури, гідрокрекінгова олія за комплексом характеристик максимально наближається до хімічно-синтезованих олій, а по ряду параметрів і перевершує їх, зберігаючи, при цьому, всі плюси мінеральних олій - високу розчинність присадок і хороші властивості, що змащують.

Більшість синтетичних масел сьогодні є саме гідрокрекінговими оліями. У тому числі й олії з найвибагливішим допуском VW 504/507, що передбачає міжсервісні інтервали до 40 тисяч кілометрів.

Олії 4 та 5 груп є хімічно-синтезованими «нафтовими» базовими маслами. Повністю синтетичні базові олії відрізняються дуже високою термостабільністю, високою плинністю та проникною здатністю при негативних температурах, хорошими антиокислювальними властивостями, низькими випаровуванням і витратою на чад.

Однак, синтетичні базові олії мають дві критичні недоліки: низьку змащувальну здатність і малу розчинність присадок. Для забезпечення оптимальних змащувальних можливостей і, що дуже важливо, розчинності присадок, в товарні «повністю синтетичні» масла додаються масла першої, другої або третьої групи.

Тож якщо «повністю синтетична» та напівсинтетична олія — це суміш синтетичних та мінеральних базових олій, то в чому ж тоді різниця? Основна різниця в пропорціях компонентів підсумкової базової олії, адже 80/20 — це не те саме, що 20/80. Крім того, «повністю синтетичні» олії можуть виготовлятися із суміші олій четвертої та третьої груп, а напівсинтетичні — із суміші олій другої та третьої.

На сьогоднішній день найкращими експлуатаційними характеристиками володіють олії, створені на суміші базових олій третьої з четвертої або п'ятої груп. Такі олії володіють хорошими змащувальними та антиоксилительними властивостями, розчинністю присадок, високою термостабільністю та низькою витратою